По обидва боки Гранд-каналу, примикаючи один до одного, тісняться палаццо — оселі венеціанської знаті. Це здебільшого три-п'ятиповерхові палаци світло-жовтого, червоного чи блакитного кольору, які ніби піднімаються прямо з води. Найдавніші будівлі відносяться до XII століття – саме тоді венеціанці запозичили візантійський тип палацу з відкритими лоджіями та портиками.

Будівництво палаців було з чималими труднощами. Щоб забезпечити надійну основу для майбутнього палаццо, будівельники зміцнювали болотистий ґрунт на берегах Великого каналу, вганяючи в нього дубові палі. Для будівництва одного палацу потрібно близько тисячі паль, так що Венеція буквально стоїть на палях. До речі, дерево для паль замовлялося і в Росії. То був наш північний ліс, який вивозили морем.

Усього в місті збереглося близько двохсот чудових палаців і серед них перлина Венеції - палаццо Ка д'Оро.

Ця витончена триповерхова будівля була збудована в 1440 для знатного вельможі Марино Кантаріні. Мармурове мереживо його фасаду тоді покривало листове золото, звідси й його назва, що означає у перекладі «золотий дім».

Палац змінив багато господарів. 1846 року Ка д'Оро купив князь Олександр Трубецькой. Але, будучи романтичним роздовбанням, він подарував його знаменитій балерині Марії Тальйоні, а та розгорнула в ньому все, що можна, згідно зі своїм, як виявилося, не дуже витонченим смаком. Тому, коли останній власник Ка д'Оро барон Джорджо Франкетті в 1916 році передав його державі, палац потребував ґрунтовної реставрації. Зараз у ньому влаштувався музей.

Перша спроба відвідати знаменитий палац була невдалою — він все ще був підтоплений і працював неповний день.

Через невелике віконце в стіні було видно портик із водою на мармуровій підлозі.

Але наступного дня музей працював у звичайному режимі. Працівник змивав сіль із підлоги.

Вода відступила, та не зовсім.

Підлога просто чудова.

Уздовж стін стоять деякі артефакти.

Криниця з червоного веронського мармуру.

Відразу за касою є ще невеликий внутрішній дворик.

У самому музеї не так багато експонатів, але вони чудово підібрані, перед кожним можна простояти півдня.
майстерність дивовижна. Адже це, страшно подумати, — здебільшого XIII-XV століття.

Домашній вівтар. Нижня фігура посередині поставлена ​​чудово.

А від цього дерев'яного Розп'яття ми просто не могли відірватися. Реалізм не гірший, ніж у Мела Гібсона в "Страстях Христових", а мистецтва явно більше.

З галерей другого та третього поверхів відкривається прекрасний видна Гранд-канал.

Тут же всяка середньовічна всячина.

Дуже пам'ятний цей зал,

тому що, виявляється, саме тут висить це диво - Тиціанівська "Венера перед дзеркалом" (1555).

Скільки разів бачив її на репродукціях, але красу оригіналу передати неможливо. Тільки залишившись наодинці з нею, розумієш, що таке пензель Тиціана.
На протилежній стіні чудовий Ван-Дейк та гобелени.

У музеї багато чого ще смачного для очей, і при цьому експозиція зроблена дуже продумано, не втомлює. Надвір виходить повний сил і свіжості сприйняття.

Палаці удосталь зустрічаються і в інших частинах міста.

Це палаццо сенатора Браггадіна на площі Сан-Поло.

Якось він вийшов погуляти і раптом бідолаху вихопив удар. На його щастя поблизу опинився спритний хлопець, який супроводжував його додому і незабаром поставив на ноги. Звали молодого лікаря Казанова. Вдячний сенатор практично всиновив юнака і дав йому "путівку до життя"

А це - Палаццо Моченіго.

В 1591 його господар, патрицій Джованні Моченіго, запросив Джордано Бруно навчити його магічному мистецтву, пообіцявши заступництво і щедру плату. Але з часом він написав донос на свого вчителя. На світанку 22 травня 1592 року в ці двері постукала варта і перевела Бруно до в'язниці. З цього почався багаторічний процес над знаменитим філософом і магом, що закінчився в Римі, на Площі Квітів, пам'ятним і досі багаттям.

У наші демократичні дні більшість палаців Венеції є такими лише за назвою. Їхні колишні власники давно залишили свої родові гнізда, і тепер у них розмістилися музеї, магазини та дорогі готелі.

При відвідуванні центральної частини Венеції, здійснюючи прогулянку Гранд-каналом, туристи звертають свою увагу на чудові фасади старовинних палаців. Протягом багатьох століть створювався палацовий комплекс Венеції. Періоди розвитку та благополуччя Венеціанської республіки потрапляли під вплив різних стилів: візантійського, готичного і романського. Також величезний внесок належить епосі Відродження.

За історичними відомостями, лише Палац дожів міг називатися палацом. Інші будівлі мали називатися «Ка» (від Casa), що означає «дім». Пізніше особняки стали називати Палаццо, тобто Палац. Будь-яке впливове венеціанське сімейство вважало своїм обов'язком звести особняк, або навіть кілька. Зрештою, назви таких будинків почали відображати прізвища власників. Для будівництва та прикраси родових палаців запрошувалися найкращі майстри: архітектори, скульптори та художники.

Палац Дожівє головною пам'яткою Венеції, великою пам'яткою італійської готичної архітектури. Знаходиться на площі Святого Марка біля однойменного собору. Спорудження сучасної будівлі відбулося приблизно у 1309-1424 роках імовірно архітектором Філіппо Календаріо. Частина палацу 1577 року знищила пожежу. Відбудував будинок Антоніо де Понті (автор мосту Ріальто).

Насамперед головна будівля міста представляла резиденцію дожів республіки. Тут проходили засідання Великої ради та сенату, працювали Верховний суд та таємна поліція. Крім того, у будівлі розміщувалися контори юристів, морське відомство, канцелярія та служби цензорів. Надбудований балкон у святкові дні служив трибуною, звідки дож поставав перед народом.

Палац дожів, собор Святого Марка, бібліотека Сан-Марко та інші будинки представляють головний архітектурний ансамбль Венеції.

Спочатку може здатися, що архітектурні елементи палацу пов'язані між собою нелогічно, несподівано та випадково. Однак тут все привабливо, яскраво та свіжо, повно радості та життя, художньо насичене та розумно.

Ка-д’Оро (палацо Санта-Софія)вважається найелегантнішим палацом, збудованим у венеціанському стилі. Він розташований на Гранд-каналі в районі Каннареджо. Палац має іншу назву - "Золотий дім", у зв'язку з тим, що при першій обробці застосовувалося сусальне золото. Крім того, при оформленні використовували ультрамарин та вермільйон (кіновар). Палац представляє зразок венеціанської готики.

Будівлю палацу в готичному стилі було зведено у 15-му столітті, автори проекту – архітектор Джованні Бон та його син Бартоломео Бон. На цьому місці раніше височіла будівля у візантійському стилі palazzo Zeno. Старий палац знесли, але його фрагменти зберегли у фасаді Ка-д'Оро.

За час існування палацовий будинок неодноразово змінював власників та перебудовувався. У 1894 палац придбав барон Giorgio Franchetti. Він по картинах і кресленнях, що збереглися, провів реконструкцію особняка, повернувши йому історичний вигляд. Барон зібрав багате зібрання живопису. Пізніше палац разом із колекцією перейшли у власність держави.

З 1927 року і дотепер у Ка-д'Оро розташовується галерея Франкетті.

Ка' Фоскаріабо Палаццо Фоскарісвого часу належав дожу Франческо Фоскарі. Будівля розташована в районі Дорсодуро на широкому вигині Гранд-каналу, де протягом історичної Регати розміщується плаваюча дерев'яна структура, відома як «Machina» (звідси венеціанська влада спостерігає за перегонами та вручає премії).

Палац Фоскарі збудовано у 1452 році за проектом Бартоломео Бон. Нині тут діє Університет Ка'Фоскарі.

Ка' Фоскарі представляє типовий приклад резиденції венеціанської знаті та купецтва. На цокольному поверсі був склад. Перший та другий поверхи використовувалися як житло, вони називаються “Piano nobile”. На другому поверсі центральна аркада зроблена на прикладі фасаду лоджії Палаццо Дукале. Аркада, що представляє велике центральне вікно, висвітлює Великий Зал, по обидва боки розташовані менші вікна.

Палац Фоскарі – це одна з дуже великих будівель із найбільшим двором приватного будинку, що можна спостерігати у Венеції. Головний вхід розташовувався із боку каналу, оскільки основною діяльністю була торгівля. З цієї причини фасад будинку, що виходить на Гранд-канал, виглядає набагато красивішим за фасад з боку двору.

Фасад зовні складає низка арок, вікон і колон, що належать готичному стилю. Колони декоровані чотирилисником та левом. Декоративна композиція над поліфорою складається з лева, шолома, ангелів, де лев – це символ Венеції; шолом нагадує про управління Дожа Франческо Фоскарі; ангели зі щитом – герб родини Фоскарі.

Ка' так Мосто– палац у районі Каннареджо. Споруджений у 13-му столітті у венето-візантійському стилі, це найстаріша будівля на Гранд-каналі.

Спочатку палац створювали як будинок торговця – власника будівлі. На початку 16-го століття було додано другий поверх, а 19-му столітті – третій. Палац зветься на прізвище мандрівника Альвізе да Мосто, який народився в 1432 році в цьому будинку. Будинок залишалося у володінні сім'ї та Мосто до 1603 року.

У 16-18 століттях у палаці розміщувався відомий «Готель Білий лев».

Нині палац порожній, оскільки повені, що минули, завдали шкоди підставі будівлі, і вона потребує реставрації. Володіє будинком граф Франческо да Мосто, італійський архітектор та продюсер, життєвою метою якого є відновлення палацу.

Ка’ Даріоабо Палаццо Даріорозташований у районі Дорсодуро. Один бік палацу виходить на Гранд-канал, інший – на площу Барбаро. Палацова будівля – чудовий взірець архітектури Ренесансу. Особливу увагу привертає мозаїчний фасад із яскравого мармуру.

Палац збудований у 1487 році за наказом представника венеціанської знаті Джованні Даріо у класичному стилі епохи Відродження.

Свого часу власником особняка був французький поет Анрі де Реньє, який проживає в особняку наприкінці 19 століття. Палац відомий тим, що тут відбувалося одне із одружень знаменитого кінорежисера Вуді Аллена.

Однак за будівлею закріпилася погана слава проклятого палацу. Власники особняка не раз ставали банкрутами чи самогубцями, зазнавали насильства. Остання трагедія трапилася тут у 1993 році, коли застрелився найбагатший італійський промисловець після корупційного скандалу.

Палаццо Моченігорозташований на Гранд-каналі, є комплексом з чотирьох палаців 16-17-х століть, що примикають один до одного. Два середні палаци ідентичні.

1621 року в першому палаццо оселилася леді Ерандел, дружина британського дипломата. До Ради десяти відразу ж надійшли анонімні доноси про те, що будинок часто відвідує Антоніо Фоскаріні, у минулому посол Венеції у Лондоні. Антоніо Фоскаріні вже було засуджено за зраду, але у результаті виправдано. Цього разу Рада десяти ухвалила жорстке рішення. Фоскаріні заарештували та стратили. Пізніше з'ясувалося, що бідолаху обмовили: стосунки з леді мали суто амурний характер. Тіло було витягнуте з могили та поховано з почестями, а містом розклеїли оголошення, в яких Рада десяти визнала свою сумну помилку.

Останнім палацом володів Джованні Моченіго, який якийсь період був покровителем Джордано Бруно, який відвідував цей палаццо. Однак потім Джованні Моченіго послав донос до Ради десяти, звинувачуючи Бруно в єресі. Підкорившись папському вердикту, венеціанський сенат погодився на екстрадицію мислителя до Риму, де його спалили 1600 року.

У 1818-1819 роках у палаццо Моченіго квартирував лорд Байрон.

Ка' Пезарознаходиться на Гранд-каналі в районі Санта-Кроче. Автор – архітектор Бальдассарі Лонгена. Будівництво завершилося 1710 року.

Герцогиня Фелісіта Бевілакуала Маса в 1899 році заповідала свій будинок місту. У Ка' Пезаро з 1902 року діє Міжнародна галерея сучасного мистецтва. Також у палаці розміщується музей східного мистецтва.

Палаццо Дандоло

Палац був побудований сімейством Дандоло у 1400 році.

За час існування будинок мав велику кількість власників. Сімейство Гритті придбало палац у 1536 році. Після Гритті палаццо володіли представники сімейств Мікеле, Моченіго, Бернардо.

У 1630-х роках нові власники палацу перетворили його на популярний гральний будинок у місті, де правила закладу передбачали гру в масках. Через деякий час на вимогу влади казино закрили.

Зараз у палаццо Дандолло розміщується шикарний готель Hotel Royal Danieli.

Ка' Реццонікорозташований на Гранд-каналі у районі Дорсодуро. У палаці з 1936 року розміщується музей Венеції 18 століття.

Автором проекту є архітектор Бальдассаре Лонген. Будівництво під керівництвом Джорджо Массарі завершилося лише 1745 року, багато років після смерті Лонгена. В інтер'єрі знаходяться грандіозні фрески пензля італійського майстра Тьєполо.

Палаццо Лабіазнаходиться у районі Каннареджо, на каналі Каннареджо. Неподалік палацу через площу розташована церква Сан-Джеремія. Палаццо Лабіа – один із останніх «великих» палаців Венеції, збудований на початку 18-го століття у стилі бароко.

Інтер'єр оформлений фресками Тьєполо.

Палаццо Барбарігознаходиться на Гранд-каналі. Тут у 1625 році народився італійський кардинал, богослов, святий Грегоріо Барбаріго.

Будівля була споруджена в 16-му столітті, у розквіт епохи Відродження. Палац має три поверхи: відкрита нижня лоджія виходила на канал, два верхні поверхи також із відкритими лоджіями прикрашали колони.

Власники будівлі - господарі скляного виробництва в 1886 фасад фасад палаццо обробили мозаїкою з муранського скла. Після виконаних робіт аристократичні сусіди тодішніх нових власників розкритикували як нуворишів, які здійснили оздоблення палацу врозріз зі шляхетними фасадами найближчих будівель.

Однак, сучасний вигляд палаццо є одним з найяскравіших і запам'ятовується на всьому Гранд-каналі.

Нині частину будівлі використовують як демонстраційний зал та магазин, у якому продають муранське скло.

Палаццо Барбароявляє собою два палаци, що примикають один до одного, в районі Сан-Марко, на Гранд-каналі. Розташовані по сусідству із палаццо Каваллі-Франкетті.

Палаци були зведені для сімейства Барбаро. Перший з них побудований у 1425 році у готичному стилі. Другий спроектований у 1694 році у стилі бароко.

Старий палаццо наприкінці 19-го – на початку 20-го століть відвідувало багато відомих особистостей. Серед гостей сімейства американських мільйонерів Кертісів були Клод Моне, Роберт Браунінг, Джон Сінгер Сарджент, Ізабелла Гарднер, Джеймс Вістлер. Письменник Генрі Джеймс у цьому особняку написав свій твір «Паперу Асперна».

Палаццо Каваллі-Франкеттірозташований на Гранд-каналі біля мосту Академії, в районі Сан-Марко. У палаці з 1999 року розміщується Інститут наук, літератури та мистецтва.

Палацова будівля зведена у 15-му столітті. Повністю реконструйований із збереженням архітектурних форм пізньої готики у 1871-1882 роках. Роботами керували архітектори Джамбаттіста Медуна та Камілло Бойто.

Палаццо Грассізнаходиться на Гранд-каналі в районі Сан-Марко.

Палац збудовано за проектом архітектора Джорджо Массарі у 18-му столітті.

У 20 столітті автомобільний концерн «Фіат» придбав і відреставрував палац, щоб проводити там великі мистецькі виставки. У 2005 році в будівлі було проведено реконструкцію за проектом архітектора Тадао Андо.

На початку 2005 року будинок, зберігши функцію виставкового залу, продали казино.

Палаццо Корнер-Спінеллізнаходиться у районі Сан-Марко, на Гранд-каналі.

Палац належить до найкращих ренесансних палаців Венеції. Будівлю збудував архітектор Мауро Кодуччі у 1480-1500 роки. Архітектурною особливістю є подвійні арочні вікна, закруглені зверху, та рустована кам'яна кладка на першому поверсі. Палац послужив прототипом для багатьох міських споруд.

Будівлю 1542 року передали прізвища Корнер. Архітектор Мікеле Санмікеле за нових власників повністю переоформив інтер'єри палацу.

У 20-му столітті власником будівлі став відомий колекціонер Джузеппе Салом, який зібрав вагому колекцію картин П'єтро Лонгі та його сучасників.

Палаццо Гриманірозташований на каналі Rio di San Luca, на місці його впадання в Гранд-канал. Побудований в епоху Ренесансу для дожа Антоніо Грімані, сучасний вигляд відносять до 1556-1575 років.

Після смерті Антоніо Грімані, в 1532-1569 роках палаццо послідовно перебудовували спадкоємці дожа, спочатку Вітторі Грімані, генеральний прокуратор міста, далі Джованні Грімані, кардинал і патріарх Аквілейський. У 1575 під керівництвом Джованні Русконі роботи були завершені. Алессандро Вітторіа оформлював портал дверей.

Палац включає три частини і невеликий задній дворик. Фасад палацу прикрашає різнокольоровий мармур.

Родзинкою внутрішнього інтер'єру є «Зала Психеї», оформлена фресками Франческо Менцоккі, Франческо Сальвіаті, Каміло Мантовано. Наразі у палаці розміщується венеціанський апеляційний суд.

Палаццо Тьєполоабо «палаццо Тьєполо-Пассі»знаходиться на Гранд-каналі між палаццо Соранцо-Пізані та палаццо Пізані-Моретта в районі Сан-Поло.

Однак слід уточнити, що на лівому березі Гранд-каналу є ще палаццо Тьєполо, і будівля по інший бік від Соранцо-Пізані також називається Тьєполо-Пассі.

Палац був збудований на місці споруди, що вже раніше існувала, в середині 16-го століття невідомим архітектором. Чотириповерховий особняк у стилі раннього Відродження належав знатній родині Кверіні.

Основний фасад поділяють три міжповерхові карнизи. На першому поверсі для входу з води є парні арочні двері та по обидва боки два невеликі арочні вікна. Парадні прикрашають на другому та третьому поверхах вікна, що складаються з чотирьох частин, з колонами та балконами по центру фасаду. З обох боків встановлені одинарні вікна, обрамлені пілястрами, без балконів. На четвертому поверсі вікна маленькі, прямокутні, як у люкарні на даху будівлі. Виступаючий звис даху підтримують прямокутні консолі.

Раніше фасад прикрашали фрески роботи Андреа Мелдолли, що зображують сцени полювання та сільського життя, деякі фрагменти помітні й у наші дні. У внутрішньому оздобленні палаццо збереглися старовинний паркет, стелі з дерев'яними балками, розписи на стінах і стукіт у пастельних тонах, антикварні меблі.

У різні епохи палацом володіли родини Кверіні, Лоредан, Тьєполо. Нині будівля є власністю старовинного дворянського роду Пассі. У палаццо можна зняти апартаменти класу «люкс» та приміщення для проведення банкетів.

Фондако-деї-Тедеськірозташований у кварталі Ріальто на Гранд-каналі. Будівля має у своєму розпорядженні великий внутрішній двор. Раніше фасад палацу був прикрашений фресками Джорджоне та Тіціана, знищеними пожежею 1505 року.

Палац був побудований за проектом архітектора Джироламо Тедеско в 1228, зруйнований пожежею в 1505 і перебудований в 1505-1508 роках.

У 16-му столітті Фондако-деї-Тедеські служив будинком для житла, складів та торгівлі німецьких купців.

З 1603 по 1604 тут проживав Іван Болотников, якого звільнили німецькі торговці з турецького рабства, що захопили турецький корабель на морі.

Компанія Benetton на початку 2012 року підписала угоду про реставрацію палацу та оголосила про плани створити тут торговий центр, що відкрився у жовтні 2016 року.

Фондако деї Туркиу минулому турецьке обійстя. Палац розташовано на Гранд-каналі.

Будівлю з критими галереями зведено у венето-візантійському стилі у 13 столітті. Палац був створений для наслідування середньо візантійських розкішних будівель Константинополя і послужив прототипом для безлічі венеціанських палаців.

Будівля здавалася в наймання турецьким купцям як житло і склад, з цим пов'язана і назва.

Спочатку палац належав місту, тут приймали імператора Візантії, багатьох інших відомих гостей Венеції. Довгий час Фондако деі Турки володіли різними багатими венеціанськими сім'ями, в 1621-1838 роках він був власністю турецької громади.

У 19-му столітті будівля повністю відреставрована, і нині у ньому розміщується музей природної історії Італії.

Палаццо Грімані - палац у Венеції на каналі Rio di San Luca, у точці впадання останнього у Гранд-канал. Був побудований в епоху Ренесансу, сучасний вигляд відноситься до 1556-1575 років.

Спочатку був побудований для дожа Антоніо Грімані. Після його смерті, в 1532—1569 роках послідовно перебудовувався спадкоємцями дожа, спочатку Вітторі Грімані, генеральним прокуратором міста, потім Джованні Грімані, кардиналом і патріархом Аквілейським. Імовірно, поспіль на замовлення останнього виконував Мікеле Санмікелі.

Il 6 luglio 1521, all'età di 87 anni, Antonio Grimani veniva eletto 76° doge della Repubblica Serenissima di Venezia.

Giustizia e Temperanza, Andrea Vassilacchi detto l'Aliense (Milos, 1556 - Venezia 1629), tela, Venezia, Museo di PALAZZO GRIMANI

Остаточно палац був закінчений у 1575 році Джованні Русконі. Дверний портал оформлював Алессандро Вітторіа.

Палац складається з трьох частин та невеликого заднього дворика. Фасад палацу прикрашений різнокольоровим мармуром.

Родзинка внутрішнього інтер'єру - «Зал Психеї» (італ. Sala di Psiche), прикрашений фресками Франческо Менцоккі, Каміло Мантовано та Франческо Сальвіаті. Також в оформленні палацу брали участь Таддео Цуккаро та Джованні да Удіне.

L'11 luglio 1539 arriva a Venezia Francesco de "Rossi, detto Il Salviati (Firenze, 1510 - Roma, 1563), per dipingere la tela central del soffitto della Sala di Psiche a PALAZZO GRIMANI.

LA SALA DEL CAMINO

ore 17 Francesco Trentini: Gli emblemi della Sala a Fogliami

В даний час в будівлі знаходиться венеціанський апеляційний суд.

Палаццо Дандоло

Палаццо Дандоло (італ. Palazzo Dandolo) - палац у Венеції на Гранд-каналі в районі Сан-Марко.

Палац був збудований у 1400 році сімейством Дандоло.

За свою історію будівля змінила велику кількість власників. У 1536 палац був проданий сімейству Гритті. Після Гритті палацом володіли представники прізвищ Мікеле, Моченіго, Бернардо.

Існує поширена помилка, що в цій будівлі народився дож Енріко Дандоло.

В даний час в палаці знаходиться готель Hotel Royal Danieli.

Палаццо Дольфін-Манін

Палаццо Дольфін-Манін (італ. Palazzo Dolfin-Manin) - палац у Венеції на Гранд-каналі.

Збудований у середині XVI століття архітектором Якопо Сансовіно. Замовником палацу виступив венеціанський купець та дипломат Дж. Дольфін. Повна сучасна назва палацу з'явилася після того, як з 1789 по 1797 роки в палаццо жив останній дож Венеції Лодовіко Манін.

Палаццо деї Камерлінги

Палаццо деї Камерлінги (італ. Palazzo dei Camerlenghi) - палац у Венеції, на Гранд-каналі в районі Сан-Поло. Розташовується поруч із мостом Ріальто.

Був збудований у 1525—1528 роках за розпорядженням дожа Андреа Гритті, як будинок міських скарбників (італ. camerlinghi), звідки й отримав свою назву. Пізніше став державною в'язницею.

Палаццо Каваллі-Франкетті

Палаццо Каваллі-Франкетті — палац у Венеції, в районі Сан-Марко, на Гранд-каналі, поряд із мостом Академії. Починаючи з 1999 року, у палаці знаходиться Інститут наук, літератури та мистецтва.

Палац був збудований у XV столітті. У 1871-1882 реконструйований під керівництвом архітекторів Джамбаттісти Медуни і Камілло Бойто, фактично, повністю перебудований із збереженням форм пізньої готики

Італійська Венеція– стародавнє та величне європейське місто, відвідування якого запам'ятовується на все життя, адже це унікальне місто на воді, яке прославилося на весь світ своїми знаменитими, найкращими венеціанськими палаццо, великими витворами мистецтва. До Венеції відносяться більше сотні великих і малих острівців, майже дві сотні каналів, - вони мають непереборну привабливість для кількох мільйонів туристів, які приїжджають сюди на рік. Сьогодні ми розповімо про найкрасивіші палаци Венеції.

Венеція, оповита легкою серпанком, що піднімається від води, яскраво-бірюзові води місцевих каналів, унікальні палаци та мости – загадкові та таємничі, що може бути привабливішим для мандрівників? Але це місто дуже люблять відвідувати ще романтики та молодята, а також поціновувачі мистецтва, які мріють познайомитися з найбагатшою культурною спадщиною цього. італійського міста. Найпривабливіші на погляд туриста венеціанські палаци, розташовуються витонченими фасадами вздовж Гранд-каналу, вони демонструють усім Венеції, що в'їжджає міць, і її живу історію, втілену в цих архітектурних диковинах у готичному, барочному, класичному стилях. Ці знамениті венеціанські палаци прекрасні не лише зовні, вони пишні та розкішні всередині: у багатьох збереглося старовинне оздоблення, меблі та предмети побуту середньовіччя. Деякі венеціанські палацці віддали під державні установи міста, десь розмістили музеї. Отже, які ж є найкрасивіші палаци?

1. "Палац дожів" або "Palazzo Ducale"- Прекрасний старовинний палац, збудований у готичному стилі, як основна резиденція для дожів Венеції. Палаццо почали зводити 1309 року і завершили 1424 року. «Палац дожів» у середньовіччі використовували як головний політичний, судовий та морський центри управління Венецією. На сьогоднішній день у стінах цього палацу знаходиться чудовий музей. Сама будова є яскравим і незабутнім елементом архітектурного венеціанського ансамблю. Палац відкритий для відвідувань туристів у період з квітня по жовтень: з половини дев'ятої ранку до о пів на восьму вечора, а в період з листопада по березень: до пів на шосту вечора. Знайомство з палацом коштуватиме вам двадцять євро.

2. «Палац Ка’ д’Оро» або «Palazzo Ca’ D’Oro»- ця елегантна будівля була збудована у п'ятнадцятому столітті для сімейства Бона. Палаццо Ка' д'Оро звели у чудовому стилі венеціанської готики. Другою поширеною назвою даного палацу, є «Золотий дім», справа в тому, що після будівництва будинок покрили сусальним золотом. Ця чудова будова розташована на Гранд-Каналі, у венеціанському районі Каннареджо. У ньому знаходиться художня галерея Джоржіо Франкетті. Час роботи галереї: з восьмої п'ятнадцятої ранку до сьомої п'ятнадцятої вечора, з вівторка по неділю, і з восьмої п'ятнадцятої ранку до двох днів, у понеділок. Каси припиняють роботу за півгодини до закриття галереї. Офіційні вихідні: 1 січня, 1 травня, 25 грудня. Ціна квитка – шість євро.

3. "Палаццо Барбаріго" або "Palazzo Barbarigo"- ця сувора будова зводилася в п'ятнадцятому столітті для стародавнього і знатного італійського сімейства Барбариго – роду, що подарував місту великих полководців, найрозумніших політиків та мудрих релігійних діячів, і належало йому аж до продажу у дев'ятнадцятому столітті. Архітектурний вигляд будівлі відноситься до венеціансько-візантійського стилю, він відрізняється строгістю форм, відсутністю зайвої химерності та пишності. І лише зі зміною власників, що трапилася у ХІХ столітті, фасад будівлі прикрасили чудовою мозаїкою зі знаменитого муранського скла. Сьогодні це палаццо відкрито для відвідування туристами, там є демонстраційні зали, а також торгові майданчики, де ви зможете побачити цікаві витвори мистецтва склодувів острова Мурано та купити сподобалися.

4. «Палац Фондако деї Тедескі» або «Palazzo Fondaco dei Tedeschi»- Назва палацу перекладається як «Німецьке подвір'я». Будівля справді виникла, як результат тісних комерційних відносин венеціанців та німців. Його збудували в 1228 році, але початковий варіант спорудження згорів у пожежі 1505 року, сьогодні ми бачимо вже перебудований будинок шістнадцятого століття, створений за проектом архітектора Hieronymo Tedesco, прізвисько якого було «Німець», а керував роботами Antonio Abbondi Scarpagnino. Цю красиву споруду звели у стилі епохи Відродження: у неї широкий внутрішній дворик, гарний портик, розташований на рівні каналу, обрамлений цікавим зубчастим карнизом.

Раніше стіни відродженого після пожежі палаццо покривали фрески Джорджоне і Тіціана. У ХІХ столітті палац віддали під розміщення митниці, а все двадцяте століття тут знаходилася пошта. У нашому, двадцять першому столітті, будівля була відкуплена модною маркою «Benetton», вони хотіли розмістити там торговельний центр, але їхня витівка не вдалася через протести з боку захисників культурної спадщини Венеції.

5. Палаццо Фондако деі Турки або Palazzo Fondaco dei Turchi- це чудова пам'ятка венето-візантійської архітектури і одна з найдавніших будівель міста Венеції, зведена на кшталт перших константинопольських палаців. Назву можна перекласти – «Турецьке подвір'я», річ у тому, що його тривалий час здавали в оренду турецьким купцям під склади та житло. Але будувався палац у період з десятого по тринадцяте століття для місцевої багатої патриціанської родини Пізаро. І лише у шістнадцятому столітті його передали у користування купецькій громаді Туреччини. Коли на початку ХІХ століття, торгівля з османами перестала бути жвавою, кількість східних купців у місті знизилася і доходи від оренди різко впали, а старовинний палац почав руйнуватися. Він знову повернувся до сім'ї Пізаро, потім перейшов до родини Манін, а ті продали його знову, і так він змінював господарів до 1860 року, поки не було викуплено комуною, яка провела його відновлення та реконструкцію. Палац знову набув венето-візантійських рис. Сьогодні у Палаці Фондако Деї Турки знаходиться «Музей природної історії», де розташувалися палеонтологічні колекції, а найцікавішими їх експонатами є: скелет доісторичного крокодила, численні скелети динозаврів, акваріуми з дуже рідкісними мешканцями підводного світу.

6. "Палаццо Дольфін-Манін" або "Palazzo Dolfin Manin"- ця повітряна будівля була зведена в середині шістнадцятого століття для венеціанського дипломата та купця Дольфіна. Проект створював архітектор Якоп Сансовіно. Основою для нової будівлі стали два середньовічні будинки. Фасад триповерхового білого палацу прикрасили чудові арочні колонади. Свою назву це венеціанське палаццо отримало в період з 1789 по 1797 роки, коли в ньому жив останній дож Венеції – Лодовіко Манін. З 1867 року цей палац передали під розміщення Національного банку, тут він і працює до цього дня.

7. "Палаццо Гримані" або "Palazzo Grimani di San Luca"- це чудова будова знаходиться на перетині каналу Ріо ді Сан Лука з Великим каналом, неподалік мосту Ріальто. Палац Грімані зводився в епоху Ренесансу для дожа Венеції Антоніо Грімані, але після його смерті він постійно перебудовувався його спадкоємцями Вітторі Грімані - генеральним прокуратором Венеції та Джованні Грімані - кардиналом і патріархом Аквілейським. Палаццо розбито на три частини та має мініатюрний задній дворик. Його витончений білий фасад прикрашає різнокольоровий мармур. Сьогодні у цьому венеціанському палаці знаходиться апеляційний міський суд.

8. "Палаццо Каваллі-Франкетті" або "Palazzo Cavalli Franchetti"- ця архітектурна пам'ятка у готичному стилі знаходиться біля мосту Академії, виходячи фасадом на Гранд-канал, вона має основний вхід з площі Кампо Санто-Стефано. Цей чудовий палац був побудований в шістнадцятому столітті для роду Марчелло. Протягом трьох століть під дахом палаццо проживали представники трьох споріднених гілок: Марчелло, Гуссоні, Каваллі.

У першій половині ХІХ століття тут розташувалася резиденція австрійського ерцгерцога Фрідріха Фердинанда. А в 1878 палаццо перейшло до барона Раймондо Франкетті, і він почав масштабну реконструкцію будівлі, найнявши архітектора Камілло Бойто. На сьогоднішній день, у стінах цього палацу знаходиться «Інститут науки, літератури та мистецтва Венеції» – «Istituto Veneto di Scienze, Lettere ed Arti». Тут є павільйони для різноманітних культурних заходів, виставкові зали займають чотириста п'ятдесят квадратних метрів, конференц-зали – дев'ятсот квадратних метрів, садок – півтори тисячі квадратних метрів.

9. Палаццо Ка' Фоскарі або Palazzo Foscari- ця велична споруда була збудована у 1452 році, вона є яскравим представником будинків венеціанської знаті. Його червоний фасад, відрізняє симетричність і ажурність, що приковує увагу будь-якого туриста. Спочатку будинком володіла знаменита венеціанська родина Джустініані, а потім особняк перейшов до роду Фоскарі, на честь якого його назвали. Архітектура палацу – готична: арки чергуються з колонами та вікнами. Декілька століть на цокольному поверсі будівлі розташовувалися торгові склади і лише верхні приміщення були житловими. Головний вхід будинку звернений до Гранд-каналу. У Палаці Ка' Фоскарі часто зупинялися королівські особи, наприклад, тут жив французький король Генріх Третій. Це палаццо пережило кілька глобальних реставрацій, наймасштабніша, пройшла після пожежі 1979 року, і заключна реставрація, спрямована на підвищення заходів безпеки, відбулася у 2006 році. На сьогоднішній день тут знаходиться кілька відділень та установ університету Ка' Фоскарі – «Università Ca" Foscari». А ще одна прикметна особливість Палаццо Ка" Фоскарі пов'язана з його місцезнаходженням на вигині Гранд-каналу, що дає чудовий огляд на щорічну «Історичну регату Венеції». », вона проводиться у першу неділю вересня. Для зручності біля особняка знаходиться плавуча платформа, де сидять члени журі, що стежать за ходом регати, на ній же відбувається вручення нагород переможцям.

10. "Палаццо Дандоло" або "Palazzo Dandolo"- цей гарний особняк був побудований в 1400 для венеціанської сім'ї з аналогічним прізвищем, але 1536 вони вирішили продати цей чудовий палац сімейству Гритті, і з тих пір будинок почав нескінченну зміну власників: сімейство Мікеле, сімейство Моченіго, сімейство Бернандо. І ось чергові господарі палаццо вирішили відкрити там казино. Таким чином, у період з 1638 по 1774 роки, в Палаццо Дандоло знаходився найзнаменитіший гральний будинок Венеції, поки зусиллями найвпливовіших пологів міста його не вирішили закрити, натиснувши на господаря закладу, адже знатні молоді люди Венеції витратили тут не один мільйонний статки. Сьогодні в цьому красивому старовинному палаццо знаходиться шикарний п'ятизірковий готель Hotel Royal Danieli, він користується великою популярністю серед туристів, які бажають жити на Гранд-каналі, неподалік площі Сан-Марко і Герцогського палацу. Адреса Палаццо Дандоло і, відповідно, "Hotel Danieli": вулиця - "Riva degli Schiavoni" 4196, Venice, 30122. Дістатись готелю самостійно, ви зможете, скориставшись водними трамваями - "вапоретто" №1 або №2, що вирушають із залізничного вокзалу чи автовокзалу.

11. "Палаццо Ка' Пезаро" або "Palazzo Ca" Pesaro"- цей гарний палацу стилі венеціанського бароко було зведено у другій половині сімнадцятого століття представникам знаменитого роду Пезаро. Автор проекту - архітектор Бальдассаре Лонгена, який почав будівництво палаццо в 1659 році з частини будівлі, що виходить на сушу, потім він завершив двір, прикрасивши його чудовою лоджією, це було в 1676 році. Потім почав будівництво фасаду з боку Гранд-каналу, але дійшовши до другого поверху палаццо, він помер у 1682 році. Справу великого майстра продовжив його талановитий учень - Антоніо Гаспарі, який завершив палац у 1710 році, за первісними кресленнями. Довгий час особняк доповнювався і перероблявся всередині: його прикрасили настінні фрески найзнаменитіших майстрів, розписами стель займалися імениті художники: Франческо Тревізані, Джіроламо Брусаферро, Ніколо Бамбіні, Джованні Баттіста Піттоні. Раніше в палаццо була фреска Тьєполо: «Зефір і Флора», але її, в 1935 році, перенесли в Музей Венеції, що знаходиться «Палаццо Ка Рецоніко». Тінторетто, інших венеціанських художників сімнадцятого-вісімнадцятого століть, але, в 1830 році після смерті останнього представника сім'ї Пезаро, велику частину майна одного з найдавніших венеціанських прізвищ, розпродали, потім палац перейшов у власність родини Граденіго, потім до вірменської громади. коледж, потім палаццо було викуплено герцогинею Фелечитою Бевілаква Ла Масса, а після своєї смерті вона заповідала його місту, щоб там відкрили музей, у 1902 році тут була розміщена колекція сучасного мистецтва, а в період з 1908 по 1924 роки, у палаці почали проводити виставки. робіт молодих художників: Джино Россі, Феліче Казораті, Умберто Боччоні, Артуро Мартіні.Експозиція музею постійно поповнювалася завдяки таким відомим меценатам, як барон Едуардо Франкетті, князь Альберто Джованеллі, барон Ернст Сігера, Філіппо Грімані - представника знатного поліцейського. У ХХ столітті у музеї з'явилися картини Кандинського, Міро, Моранді, Вільдта, Клімта, Шагала, інших художників і скульпторів. Сьогодні в Палаццо Ка "Пезаро" також знаходиться "Музей сучасного мистецтва" - "Galleria Internazionale d'Arte Moderna", а також "Музей східного мистецтва" - "Museo d'Arte Orientale", не менш цікавий.

12. "Палац Ка' Даріо" або "Palazzo Ca 'Dario"- як не дивно, цю гарну будівлю часто називають «Проклятим замком Венеції», справа в тому, що будь-який його новий господар ставав невдачливим: вони розорялися, зазнавали нападів та насильства, ставали жертвою різних нещасних випадків, закінчували життя самогубством – ось чому місцеві легенди , остаточно закріпили за ним славу «клятого дому». Цей палац звели в 1487 році, в стилі Ренесанс: споруда асиметрична, його фасад вигідно відрізняється від сусідніх будинків тим, що він викладений гарною мозаїкою із зеленого мармуру та червоного порфіру. Парадний фасад цього палацу виходить на Гранд-канал, сам будинок належить до кварталу Дорсодуро, що стоїть на річці Ріо делле-Торреселле, а своїм протилежним фасадом він виходить на Площу Камп'єлло Барбаро, будучи зверненим до пристані Санта Марія де Гільйо. Наприкінці ХХ століття цей найкрасивіший венеціанський палац вибрав як місце проведення весілля режисер Вуді Ален. На сьогоднішній день Палаццо Ка'Даріо – приватна власність, але іноді тут, за згодою власників, проходять культурні заходи, організовані « Художнім музеємВенеції».

13. "Палаццо Пізані Гритті" або "Palazzo Pisani Gritti"- красива старовинна будівля, споруди чотирнадцятого століття, місце проживання дожа Венеції Андреа Гритті і фамільною резиденцією цього знаменитого венеціанського сімейства. Фасад палаццо виходить на Гранд Канал, розташований навпроти Церкви Мадонні делла Салюте.

Фасад будівлі було змінено у шістнадцятому столітті. Будинок має готичний архітектурний стиль, його прикрашають ефектні стрілчасті арки, чотири ланцетні вікна, що знаходяться в центрі будівлі. Третій поверх палаццо перебудовувався в дев'ятнадцятому столітті, і набув неоготичного стилю, тут три ланцетні вікна, які відокремлені один від одного. У давнину фасад прекрасної будівлі, з боку Великого каналу, прикрашали фрески Джорджіоне, але вони виявилися втраченими. Шикарний палац часто використовувався як резиденція для послів із Ватикану. У ХХ столітті, тут відкрився елітний готель, тоді ж була добудована тераса на першому поверсі, що виходить на канал. У 1994 році готель The Gritti Palace був співвіднесений з престижним брендом Starwood Hotels & Resorts, ставши частиною « Luxury Collection». Він пройшов ретельну реставрацію, інтер'єри були дбайливо відновлені, щоб порадувати гостей міста, які приїхали познайомитися із прекрасною Венецією.

14. "Палаццо Лабіа" або "Palazzo Labia"- розкішну будівлю цього палацу звели наприкінці сімнадцятого століття, як резиденцію для найбагатшої венеціанської родини, що мала каталонське коріння. Будівля має два пишні фасади, які виконані у стилі «Лонгрена», один виходить на Канал Каннареджо, інший на Гранд-канал. Над цими дивовижними архітектурними шедеврами попрацювали талановиті венеціанські архітектори Алессандро Треміньйона та Андреа Комінеллі. Третій фасад будівлі виходить на площу «San Jeremy», її добудували 1730 року. Не менш чудовий палац і всередині, особливо шикарний його бальний зал, створений за проектом Джорджо Міссвері. Сім'я Лабія з часом розорилася і була змушена передати свій чудовий палац принцу Лобковичу, а він, у свою чергу, продав особняк ізраїльському Фонду Кенігсберга. Потім в інтер'єрах палаццо влаштовували тартак, відкривали текстильну фабрику та сушарку для білизни, поки в 1964 році він не був куплений телерадіокомпанією «RAI» і тут відкрився «Центр регіонального мовлення».

15. "Палаццо деї Камерлінги" або "Palazzo dei Camerlenghi"- це незвичайне палаццо - ідеальний приклад раннього Ренесансу, виходить на Гранд-канал, і утворює двома своїми сторонами кут, його проект створив великий архітектор Гульєльмо деі Гріджі - Guglielmo dei Grigi. Палаццо було збудовано до 1528 року, воно зводилося спеціально для розміщення там адміністративних установ Венеції, таким чином ставши першим суто громадським будинком Європи. Палаццо деї Камерлінга має відмінні риси від інших венеціанських палаців: його парадні частини виходять на кожну зі сторін світу. Спочатку палац був – «Будинком міських скарбників», потім став державною в'язницею. Стіни будівлі у формі п'ятикутника, заради вказівки на значущість установ, що тут знаходяться, у давнину прикрасили накладками, створеними з дорогоцінних металів, але згодом вони були втрачені. В арках, що виходять на бік Великого каналу, є численні вікна. Інтер'єр палацу в минулі століття прикрашали дві сотні картин знаменитих венеціанських художників, причому багато хто мав величезні розміри, а набралася така колекція в державній установі, з якого приводу: традиційно, йдучи на пенсію, кожен суддя був зобов'язаний подарувати цьому палаццо дорогу картину. Звичайно, до сьогоднішнього дня, левова частина колекції була вкрадена, і навіть знищена в 1797 році, після захоплення Наполеоном Венеції, але полотна, що залишилися, можна побачити в «Музеї Академії».

Сьогодні ми розповіли вам про найцікавіші венеціанські палаци, які мають давню та славну історію, нерозривно пов'язану з історією міста, країни та її великих людей. Сподіваємося, що змогли переконати вас у необхідності відвідування Венеції та важливості знайомства з великими шедеврами венеціанського зодчества на воді.